Енергоефективність в історичних будівлях

У зв’язку з глобальним потеплінням та високим рівнем споживання енергії людство близько тридцяти років намагається заощаджувати енергію та використовувати її якомога ефективніше. У приватних господарствах найбільша частина енергії споживається для обігріву приміщень. Щоб зменшити витрати  енергії, будинки утеплюють і ущільнюють.
Для новобудов це вже стало звичною практикою. Якщо ж говорити про історичну забудову минулих століть, то з різних причин це не завжди можливо.

Основні принципи:

1.    Історична будівля не є новобудовою. Стандарти і вимоги, що застосовуються до новобудови, не можна застосувати до історичної будівлі.
Звісно, мешканці цих об’єктів теж мають право довести свої будинки до рівня сучасних стандартів та здійснити заходи з енергоефекивності у власних інтересах. Однак це має відбуватися шляхом впровадження відповідних технічних рішень та з дотриманням чинного законодавства, зокрема закону про охорону пам’яток архітектури.

2.    Енергозберігаючі заходи повинні гарантувати довгострокову відсутність пошкоджень – як для будівлі, так і для користувачів.
Історичні архітектурні конструкції і матеріали чутливо реагують на сучасні матеріали, на встановлення нових систем опалення, ізоляції й ущільнювачів. Тому будинок слід уважно проаналізувати, перш ніж не менш уважно планувати і проводити відповідні заходи.
Через незнання архітектурно-фізичних процесів, принципів поширення вологи у будівельних конструкціях, залежності від температури, вологості, вентиляції багато енергомодерніаційних заходів проводять неправильно, що не лише шкодить будівлі, але й небезпечно для користувачів, оскільки спричиняє утворення плісняви.

3.    Комплексний підхід до будинку
Для правильного енергетичного балансу та ефективних заходів, що випливають на нього, слід розглядати всю будівлю повністю, а не тільки її окремі елементи чи квартири.
Це також означає, що кожен історичний будинок потрібно розглядати індивідуально. Стандартні рішення не матимуть успіху. Після комплексного аналізу всього будинку можна визначити ділянки, які мають енергоощадний потенціал.
Важливо також попередньо відремонтувати будівлю, щоб наявні пошкодження, наприклад, даху чи системи водовідведення не спричиняли подальших руйнувань.

4.    Утеплення і захист від вологи
У будинках з історичними фасадами та архітектурними елементами зовнішню сторону утеплювати не можна.
Альтернативний варіант – утеплення внутрішньої сторони зовнішніх стін – виконати технічно складніше.
Якщо такий захід провести неправильно, то стіна через те, що на ній утворюється конденсат, може почати замокати, що призводить до порушення конструкції та виникненню плісняви.
При детальному вивченні такої будівлі значного покращення можна часто досягти вже за допомогою невеликих втручань, наприклад, утеплення нижньої сторони перекриття підвалу або підлоги горища.

5.    Герметичність
В енергоефективних новобудовах проектанти прагнуть досягти герметичності. Проте, щоб уникнути проблем з вологістю у приміщеннях, потрібен певний повітрообмін, який виводив би вологе повітря. Новобудови зазвичай мають вентиляційну систему.
Повністю дотриматись цього принципу в історичних будинках, не пошкодивши будівлю, неможливо.
Заміна вікон на нові, дуже щільні вікна без достатньої вентиляції часто призводить до утворення плісняви та навіть грибка. Реставрація і вдосконалення історичних дерев’яних вікон покращують теплоізоляцію і є відповідними заходами для історичної будівлі.
Користувачі повинні достатньо провітрювати приміщення.

6.    Технічні системи – опалення
Часто джерелом великих енерговтрат є система опалення. Ефективні котли, правильне управління й регулювання, ізоляція труб, які проходять через холодні ділянки, ізоляція труб гарячої питної води часто дають відчутні заощадження.
Саме при встановленні системи опалення дуже важливо, щоб рішення запропонував компетентний інженер. Часто вигідніше спланувати загальну систему для всього будинку, ніж багато окремих опалювальних систем.

7.    Компетентні партнери
Екологічні (й економічно раціональні) заходи для енергетичного покращення історичної будівлі можна визначити тільки на основі кваліфікованого будівельно-технічного й архітектурно-фізичного аналізу та оцінки ситуації фахівцями (архітектором, інженером, консультантом з енергетичних питань), які мають досвід у роботі на історичних будинках.